Моїй гімназії сьогодні 25!

2016-10-20



Час іде невпинно. Здається, вчора – 19 жовтня 1991 року; сьогодні 19 жовтня 2016 року. І найкращому закладу міста – неповторні 25!

25! Це багато чи мало?

Хоч для історії – одна лиш мить.

Та, відкриваючи гімназію, ми знали,

Що тут нам жити, вчитись і творить.

Напередодні знаменної дати учні 10-А класу (члени гуртка «Юний журналіст») поспілкувалися з адміністрацією гімназії, учителями та учнями. Ось що вони дізналися.

Юрій Антонович Рошка

- Чи легко бути директором такої елітної школи?
Скажу відверто, буває по-різному. Легко тоді, коли цікаво. Важко, коли є непорозуміння. Без цього в житті не буває.

- Які труднощі зустрічалися за період Вашої роботи?
Труднощі взагалі є, були і будуть. У школі вони є побутового плану.

- Які зміни Ви плануєте найближчого часу?
У будь-якому випадку треба рухатися вперед. Є 3 блоки.
І блок. Зараз ми зміцнюємо матеріально-технічну базу: покриваємо дах, міняємо вікна і двері, утеплюємо.
ІІ блок. Він пов’язаний з навчально-виховним процесом. Хотілося б забезпечити школу сучасними комп’ютерами.
ІІІ блок. Пов'язаний з тим, як знайти партнерські стосунки з учнями і батьками. Без порозуміння, без спільного бачення в нашій роботі дуже складно.

- Що Ви хочете побажати учням і вчителям у 25 день народження гімназії?
Я бажаю завжди рухатися вперед. Адже минуле – було вчора, а майбутнє – це завтра. Успіхів у всьому, адже успіх одного учня чи вчителя – успіх усієї школи.


Галина Андріївна Розбицька

- Які зміни відбулися у школі за 25 років?
Спочатку всі уроки були по 40 хвилин. Хоча мінусом у цьому була кількість уроків, їх було 8. Після 3 уроку була перерва, яка тривала 1 годину. У перші роки було дуже багато гуртків як для вчителів, так і для учнів.

Потім чомусь перейшли на 45-и хвилинні уроки. А ось 2 роки тому наша школа повернулася до цієї традиції. І це дуже відрадно.

- Що було найважчим у перші роки?
Необлаштована школа – це була найбільша складність. Не зовсім зручно було працювати.

- Що Ви хочете побажати учням і вчителям у 25 день народження гімназії?
Можу сказати, що все в наших руках. Як ми захочемо, так усе й буде. Тому бажаю іти до своєї мрії і не зупинятися на досягнутому.


Любов Олександрівна Колесник

- Які перші враження Ви отримали від нашої школи?
З першого дня мене вразило ставлення вчителів й учнів до мене. Адже ніхто мене не знав, але всі привітно віталися зі мною, посміхалися. Усе говорило про гарні манери учнів і вчителів. Це підкорило мене з першої хвилини. Учні на уроці завжди слухають і виконують усі мої завдання. Це дуже підкуповує. Взагалі, я вважаю, що учні гімназії найкращі в Новограді-Волинському. Колектив прекрасно мене прийняв, мені дуже комфортно в ньому знаходитися.

- Чому ви вирішили стати вчителем?
У моїй сім’ї всі вчителі: і мама, і сестра, і тато. Тож я вирішила продовжити цю сімейну традицію. На мою думку, учитель – дуже благородна професія, адже він віддає частинку себе, своїх знань дітям.

- Як ви вважаєте, що саме необхідно учням для полегшення засвоєння матеріалу?
Я притримуюся думки, що на уроці потрібно більше контактувати і співпрацювати з учнями. Повинна проводитися спільна робота, незважаючи на тип уроку.

- Що ви хочете побажати учням і вчителям у 25 день народження гімназії?
Я бажаю, щоб наша школа досягала найвищих вершин, була першою не лише за номером. Щоб атмосфера завжди залишалася такою ж теплою і затишною. Усім вчителям терпіння, а учням – удачі у всьому.


Підготували Вікторія Сукач і Валерія Лукавська

Наталія Миколаївна Кононцева

- Гімназії 25 років.Що Ви як корифей школи думаете з цього приводу?

Ну, таке слово велике «корифей» - звичайний учитель. Думаю, що це період, коли можна підвести підсумки своєї роботи, зробити якісь висновки і поставити собі оцінку. Яку? Мабуть, високу,тому що зроблено чимало.

- Я знаю, що Ви раніше працювали в іншій школі. Скажіть, порівняно з іншими, чим наша школа відрізняється від інших?

По-перше, це і був задум школи нового типу. Тобто вона і планувалася як гімназія. Тому і відрізняється, звичайно, рівнем освіти. Але насамперед- рівнем культури, розвитку, руху, сучасністю, прагненням стати у всьому кращою.

-На Ваших тендітних плечах лежить освітній осередок школи. Як Ви справляєтеся з цими обов’язками?

Мабуть, уже звикла.

- Вам як жінці, мабуть, це важко?

Якщо цікаво, то, мабуть, і важко, але про це не думаєш. Треба робити так, щоб і у вас навчання було цікавим.

-У гімназії були і перемоги і поразки, злети і падіння. Яка подія Вам запам’яталася найкраще?

Ой, ну так важко сказати. Мабуть, пам’ятаю всі,особливо ювілейні, коли збирався весь колектив. Всі ті, які разом мили, шкребли, планували, фантазували, придумували, що буде. І приємно ,що всі збираються завжди.

-Адже правда, що в нас найдружніший колектив і найкращі вчителі?

Я почну з одного. Звичайно, найкращі вчителі. Тому і результат їхньої роботи найкращий. А ще тому, що вони наші, а своє завжди найкраще. А щодо колективу, то він у нас великий. Але все одно у нас дружні, гарні взаємини. Ми разом і працюємо, і співпрацюємо. І це дійсно добре.

- Скажіть, будь ласка, якою Ви бачите гімназію через 5 років і чому?

(сміється)Я краще скажу ,якою хочу бачити гімназію через 5 років. Хочу, щоб вона була серед найкращих закладів України, хочу ,щоб збереглася як навчальний заклад, в який діти приходять у перший клас і закінчують повну середню школу. Тому що на сьогодні освіта планує зовсім інше. Ну, і, звичайно, хочу щоб діти щасливими були, задоволеними були і їх батьки. Вірю, що так воно і буде… Хочу ,щоб предмети були такими, які дітям потрібні, а не повний набір багатьох предметів. Тоді і тоді навчання буде легшим.

Підготувала Тетяна Корнійчук


Анастасія Юріївна Пецик

- Анастасіє Юріївно, чи подобається Вам працювати в такому престижному закладі?

Звичайно, адже це дуже привітна школа. Тут я знайшла друзів серед колег, однодумців серед гімназистів. І всі допомагають мені.

- Чи подобається Вам робота педагога-організатора?

Подобається працювати в першу чергу з дітьми. Це так цікаво, особливо, коли вони творчо підходять до всього. А ще люблю свої предмети (зарубіжну літературу і англійську мову), і діти, я впевнена, також люблять їх.

- Які нові свята, дійства очікують нас найближчим часом?

Звичайно, це день народження гімназії, згодом – цілий цикл новорічних свят.

- Чи відрізняється гімназія від інших шкіл?

Безумовно, відрізняється. І порядком, і знаннями, і високою планкою, якій потрібно відповідати.


Підготував Василь Опанасюк




Моїй гімназії

Гімназія – найкраща школа в місті,

Я – гімназистка, цим званням горджусь.

Це вибір був моїх батьків. І, звісно,

В найкращій школі зараз я учусь.

Ще пам’ятаю, як широким коридором,

Маленькою, не поспішаючи, ішла.

Роки майнули – і ось крок за кроком

До гімназиста в посвяти дійшла.

Гімназія моя – не просто школа,

В якій навчають літери писать,

Це – другій дім, що видно з виднокола

Й куди щоранку дітлахи біжать.

Гімназія нас учить поважати

Усіх дорослих, і усіх малят.

Свої таланти завжди розкривати,

У мирі жить – від Дону до Карпат.

Тобі сьогодні гарні двадцять п’ять.

І ти така прекрасна, як ніколи.

Тож хочемо ми щиро побажать

Добра й любові, наша мудра школо!

Софія Непочатова і Олена Олександрівна (мама Софії)

***

Моя рідна гімназія

Книга й школа – що є глибше?

П. Тичина

Хвилювання… Квіти … Гамір… Новий портфель, друзі… З цього розпочався мій довгий шлях навчання в гімназії. Я хвилювалася: чи приймуть мене, що скажуть. Нині я учениця 10 класу гімназії імені Лесі Українки.

Моя школа нова, дуже світла, красива. Це місце, де я здобуваю нові знання, які так потрібні в майбутньому. Мої однокласники по-різному ставляться до навчання, але я впевнена: більшість із них матимуть гарні знання.

У нашій школі завжди проводяться олімпіади, вікторини, конкурси. А шкільна команда інтелектуалів постійно займає призові місця. Цього року ми святкуємо 25-річчя від дня заснування. А минулого року 19 жовтня було відкрито пам’ятник нашій землячці, видатній поетесі Лесі Українці, на честь якої названо нашу гімназію. Тож варто побувати у нас. І ви отримаєте море позитивних вражень і емоцій.

Говорячи про школу, гріх не згадати про вчителів. Про мою першу вчительку Людмилу Петрівну, яка повела мене за руку сходинками знань. Я пам’ятаю свій перший урок, коли вперше зайшла у клас. Мене тоді все цікавило, здавалося дивним. І велика дошка на стіні, парти, біла крейда, яка постійно розкришувалась, якщо її необережно покласти; зошити з першими спробами вивести букви чи цифри, каракулі з виправленням, за які мене постійно сварили батьки.

Узагалі наші вчителі – творчі люди. Вони люблять свою справу, проявляють ініціативу й креативність. В одних учителях мені імпонує внутрішня культура, начитаність, тонкий гумор, культура мови. Ось такою є Катерина Іванівна - учитель української мови та літератури. Вона – взірець людини, яка віддана своїй справі. В інших – практичність, творчі підходи до викладу матеріалу. Дорогі вчителі, ми запам’ятаємо всіх такими, які ви є зараз, а саме: мудрими порадниками, зразком вихованості, культури.

Швидко проминуть роки. Ми станемо дорослими, але завжди пам’ятатимемо про школу. Про наше перше вересня, коли лунає дзвоник, коли багато квітів, а вчителі усміхнені і такий рідний нам гамір. І відчуваєш, що ти – частина всього цього. Тоді хочеш стати таким, щоб усі тобою пишалися. Даєш собі клятву, що ніколи нікого не підведеш, бо ти – Гімназист, і твоя альма-матер – Гімназія.

Наталія Пухальська

Сьогодні нам 25! А завтра – 30, 40, 50 … І всі, хто навчатиме майбутніх гімназистів, і хто буде навчатися тут, нехай з гордістю носять високе звання Гімназист.

Кiлькiсть переглядiв: 1049

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Червень 2022 Наступна
ПВСЧПСН
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930