МОЛОДЬ – ПРО СЕБЕ

З року в рік ось – і аж цілі століття - точиться суперечка на таку відому всім тему, як «Ну і молодь же нині стала!». Беремо у ній участь ми всі, лише у різні роки життя стоїмо на різних позиціях. Спочатку активно «відбиваємося» від несправедливих, на наш погляд, звинувачень старшого покоління стосовно наших смаків та вподобань і поглядів на життя, а потім – так же активно звинувачуємо покоління, що підросло, у… їхньому несмаку та невмінню «правильно» жити та міркувати. Так, шановний читачу, це і є саме він – конфлікт поколінь. Хоча… Чи завжди має бути саме суперечка? Чому б не перетворити конфлікт на нормальний доброзичливий діалог? Принаймні молодь нинішня до цього готова і навіть дає ключові репліки для відвертого обміну думками. Перед вами – дві думки на цю тему з вуст учнів сучасного освітнього закладу міста – гімназії. Можливо, на них захочуть відреагувати наші земляки старшого покоління. Тоді – запрошуємо до розмови!

АНЯ НАЗАРЧУК: МІЙ ПОГЛЯД НА СУЧАСНУ МОЛОДЬ

Роки юності – це найкращий час нашого життя. Важливо, як ти проведеш ці роки, чи не наробиш дурниць, які і надалі впливатимуть на твоє майбутнє.
Мені 15, і я також належу до сучасної молоді, тож частково це – і моя думка про себе.
Я часто чую від старших людей, що молодь зараз не така, яка була раніше. А хіба це погано? Світ не стоїть на місці! Розвивається техніка, наука; люди стають більш освіченими, підростають нові майбутні "мізки людства"; з'являються чудові інженери, лікарі, художники, письменники – всі вони прагнуть змінити світ на краще.
Так, є і такі, які не замислюються ні про що, такі, яким абсолютно на все наплювати, їх ніщо не цікавить. Та в наш час їх досить мало. Якщо прогулятися містом, можна помітити, як у парку займаються хлопці та дівчата на спортивному майданчику; у тому ж парку грають на гітарах та виконують пісні; багато відвідувачів і у "Молодіжному центрі" грають.
Сучасна молодь не зовсім знає, чого хоче від майбутнього. Можливо, це і добре – адже ти живеш одним днем і цінуєш те, що у тебе є зараз...
Загалом я пишаюся своїм поколінням і вважаю, що у нашого юнацтва все вийде. Головне – вірити у себе та у свої сили.

ЗІНА КОСТЮК: МОЛОДЬ – ЯКА ВОНА? ТОБТО – ЯКІ МИ?

А чи можна взагалі щось конкретизувати на цю тему?

Молодь – це, в першу чергу, буря. Ось така собі незгасаюча та невмируща буря, яка не піддається контролю та жорстким рамкам «доброго» та «злого», «правильного» або «неправильного».

За час, доки ти пройдеш від точки «А» до точки «Б», будуються міста, змінюється епоха, народжуються нові люди, а деякі навіть помирають.

Молодь – це суцільна зміна. Вчора ти був таким, а сьогодні – вже інший; вчора ти був поганим, а сьогодні – хороший.

На моє щастя, я живу не в СРСР. Я б тоді просто не вижила, або, якщо не так вже й драматизувати, просто стала б однією з тих стиляг, яких зазвичай засуджували (дуже часто в першу чергу батьки) всі, хто просто стикався з ними десь на вулиці. Ви лишень уявіть, під яким тиском знаходилися «стиляжні» весь цей час!

Важко навіть уявити, що відбулося б з нами, якби на роботу до батьків надійшов лист із доганою просто за те, що хтось із нас з’явився до школи, скажімо, в рожевій футболці. Особливо,якби за цю футболку батьків же і звільнили…

Діти стали дорослішими за своїх власних батьків

Нехай зі мною не сперечаються ті, хто виховує дітей, опираючись на певну систему і стандарти. Якщо ви обрали саме такий варіант для виховання – вітаю: ви нічого не знаєте про вашого нащадка. Те, що було актуальним 40 років тому, дивовижа нині. Те, що розвивало особистість, наразі може її лише заломити. Найкращий варіант виховання свідомої молоді – свобода рішень і прийняття відповідальності за свої дії.

Нове покоління відрізняється від попереднього, але це не завжди гірше

Надзвичайно важко спілкуватися з консервативними людьми, які одного разу вирішили щось, під впливом якогось конкретного часу та якихось певних обставин, і навіть не намагаються відкрити себе чомусь новому, незнаному, недосяжному й незвичному. Зазвичай цим людям найтяжче зрозуміти когось, хто думає інакше. А діти не можуть думати так само, як і їхні батьки, вони й не мають так мислити.

Ну, ви тільки задумайтесь, що б із того вийшло?

Хіба б Агата Крісті написала хоч один із своїх романів, як би думала так само, як і її батьки, які були на 100% впевнені у невиліковному діагнозі цієї молодої леді? Сумніваюсь.

Хіба б полотна Ван Гога висіли зараз в старій пінакотеці в Мюнхені, якби він слухав свого батька й пішов далі його шляхом, на початку своєї кар’єри продаючи картини в галереї замість того, щоб створювати свої?

Саме ця «божевільна» молодіжна буря й приносить у цей світ найкраще і найгірше для нього. Саме їй потрібно завдячувати тим, до чого ми дійшли. Це – прогрес, еволюція… Можна називати ще сотнею слів із словника, але суті слово не поміняє.

Молодь потрібно просто сприймати такою, яка вона є. В цілому, вона не така вже й погана, але ж люди не сприймають того, що не розуміють, чи не так?..

Кiлькiсть переглядiв: 971

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Червень 2022 Наступна
ПВСЧПСН
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930